Шина для обертової печі, як правило, є єдиним сталевим литтям, обробленим точно круговими розмірами та з дзеркально-гладкою текстурою на всіх поверхах. Ранні шини іноді випускалися як напіврозрізи, які можна було легко зібрати та замінити, але це було дуже скоро заблоковане внаслідок швидкого та нестабільного зносу суглобів.
У стандартному дизайні шина для обертової печі була встановлена вільно на корпусі печі. Неодмінно, обертальні шини куліші, ніж корпус печі, і тому невелика щілина дозволяє провести диференційне розширення. Зазвичай, розрив становить близько 0,2% діаметра оболонки за нормальної робочої температури. Трубка печі носить на внутрішній частині ротаційної шини через гладкі стіни, які також мають кронштейни для обертання шини, запобігаючи його прослизанню вздовж печі в осі. Розміщення стільців також зменшує кількість теплопровідності від корпусу печі до ротаційної шини.
Ротаційна шина повинна залишатися відносно прохолодною, оскільки таке велике виливки навряд чи зможуть витримати великий радіальний диференціал температури при нагріванні обертової печі. Інший ефект від розриву полягає в тому, що поворотні шини поступово переміщуються навколо обертової печі, з одним повним поворотом кожні 500 витків печі. Вимірювання швидкості прецесії являло собою грубо і готовий спосіб оцінки ширини розриву розширення, коли печатка працювала. Невеликі зміни внаслідок зношування можуть бути скориговані шляхом додавання накладень.
